Науково-практичне видання для лікарів "Жіночий лікар"
Тільки якісна інформація для успішного лікаря

Без опікування державою здоров’ям жінок і дітей, без сприяння держави створенню гідних умов для зростання нащадків країна не матиме майбутнього


    21 грудня 2016 р.

    2015 року завершилося впровадження Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» (далі — Програма), що тривало протягом десяти років. Заходи, передбачені Програмою, та міжнародна технічна підтримка сприяли поліпшенню ситуації в сфері репродуктивного здоров’я, особливо щодо створення умов безпечного материнства. Проте реформування системи охорони здоров’я і планування сім’ї, кардинальні суспільно-економічні зміни в державі, включаючи військовий конфлікт і його наслідки, диктують необхідність стратегічної оцінки поточної політики в питаннях репродуктивного здоров’я і планування сім’ї, а також посиленої уваги держави до них. Тому МОЗ України ініціювало здійснення аналізу результативності та ефективності заходів Програми, аби його висновки та рекомендації стали підґрунтям для подальшої стратегії та планування заходів у сфері збереження репродуктивного здоров’я. Координацію та технічний супровід аналізу здійснював проект Агенції США з міжнародного розвитку ( USAID) «Репродуктивне здоров’я в Україні», що впроваджується в партнерстві МОЗ із Благодійним фондом «Здоров’я жінки і планування сім’ї». Про результати аналізу, висновки та подальшу стратегію «Жіночому лікарю» розповіла очільник Благодійного фонду «Здоров’я жінки і планування сім’ї» Галина Павлівна Майструк.

    − Галино Павлівно, розкажіть, будь ласка, відколи в Україні почали створюватися державні програми щодо збереження репродуктивного здоров’я населення?

    − Держава має усвідомлювати, що належне репродуктивне здоров’я населення має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства і, врешті-решт, майбутнього існування країни. Тож Україна схвалила низку міжнародних документів, зокрема, Програму дій Міжнародної конференції з питань народонаселення та розвитку, що відбулася в Каїрі 1994 року, та Цілі Розвитку Тисячоліття ООН. Ці документи лягли в основу державної політики щодо збереження та підтримки репродуктивного здоров’я населення. Аби її реалізувати, починаючи від 1995 р., почали створювати національні програми. Так, працювали три Державні програми: «Планування сім’ї 1995−2000», «Репродуктивне здоров’я 2001−2005» і «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року». Виконання заходів останньої мало на меті досягнення Україною Цілей Розвитку Тисячоліття ООН, зокрема, зниження материнської та малюкової смертності, зменшення рівня підліткової вагітності та частоти абортів завдяки забезпеченню загального доступу до медичних послуг і зменшенню незадоволеної потреби в сучасних засобах контрацепції.

    Доречно зазначити, що співорганізатором Каїрської конференції 1994 р. стала Міжнародна асоціація планування сім’ї — глобальна організація, що визначає політику у сфері репродуктивного, сексуального здоров’я та прав. З часу конференції в Каїрі більшість національних стратегій з репродуктивного та сексуального здоров’я базуються на визначених у Декларації конференції поняттях, зокрема «репродуктивне здоров’я», «репродуктивні права» тощо.

    Благодійний Фонд «Здоров’я жінки і планування сім’ї» є членом та представником цієї організації в Україні.

    Після 1994 р. в Україні розпочався процес з імплементації рекомендацій Каїрської конференції. А вже 1995 року вдалося розпочати першу національну програму з планування сім’ї. Вона була успішною завдяки великому ентузіазму акушерів-гінекологів. Тоді майже всюди почали відкривати кабінети планування сім’ї, з цим було пов’язано багато очікувань. Україна отримала значну міжнародну підтримку, наприклад, від Аґенції США з міжнародного розвитку.

    Шкода, що за понад 20 років так і не прийнято закону України про репродуктивне і сексуальне здоров’я та права. Щоправда, у Верховній Раді нині розглядається Закон «Про допоміжні репродуктивні технології», проте це лише один із важливих компонентів репродуктивного здоров’я.

    − З яких джерел черпали фінансування на впровадження державних програм?

    − При запуску першої Програми розраховували переважно на міжнародну підтримку, і тоді з українського бюджету кошти практично не виділялися. А вже третя Програма отримала бюджетне фінансування. Це стосується не лише національного рівня. Регіональні департаменти охорони здоров’я ухвалювали обласні програми й шукали фінансування на рівні регіонів. До речі, така практика мала місце вже тоді, коли ніхто публічно не говорив про децентралізацію і про те, що регіони мають самі себе фінансувати. І в цьому плані Програма була теж інноваційною, бо дозволяла зрозуміти, що в медицині мають існувати не лише центральні закупівлі тощо.

    Розумієте, в чому річ? Якщо у державі є чітка стратегія, й уряд чітко озвучує пріоритети, коли урядові і неурядові організації шукають тих, хто вкладатиме власні кошти у соціальні проекти, проекти технічної допомоги, інновації, технології тощо, фінансові донори завжди знайдуться. Бо, насамперед, міжнародні фінансові донори звертають увагу на пріоритети держави. У той час Україна власні пріоритети озвучила дуже чітко, тобто визначила, що є основним для досягнення Цілей Тисячоліття.

    − Чи узгоджується проект нової Програми з тими змінами в системі охорони здоров’я, що їх нині декларує МОЗ?

    − В Україні існує якісна, достатньо структурована мережа акушерсько-гінекологічних закладів, що лишилася в спадок ще від СРСР. У містах створена система жіночих консультацій. Нині вони надають спеціалізовану медичну допомогу фактично на первинному рівні, тобто жінка може відразу звернутися до гінеколога. На жіночі консультації покладена функція проведення скринінгу раку шийки матки та клінічного скринінгу молочної залози. На базі жіночих консультацій створено Центри планування сім’ї. В нинішніх умовах реформування ці функції мають перейти до сімейних лікарів — у цьому, напевно, й полягає основна проблема.

    На сьогодні вже підготовлена велика кількість акушерів-гінекологів, які працюють у жіночих консультаціях. Крім фахового удосконалення, вони широко долучалися до навчальних тренінгів, семінарів, конференцій, дистанційного навчання та інших форм освіти. У процесі реформування жіночі консультації не входять до структури первинної ланки медичної допомоги! І натепер запитань багато. Адже, якщо сімейний лікар буде долучений до програм скринінгу, догляду за вагітними тощо, тоді необхідно чітко визначитися з функціями жіночих консультацій та подальшою взаємодією. Як приклад, для проведення профоглядів, зокрема скринінгу раку шийки матки на первинному рівні кабінет сімейного лікаря має бути належним чином обладнаний і оснащений, а головне — сімейний лікар повинен мати відповідну підготовку і пройти відповідне навчання.

    Експертна оцінка, здійснена в рамках проекту «Репродуктивне здоров’я в Україні», довела, що первинна ланка слабо інтегрована в служби наступних рівнів щодо збереження репродуктивного та сексуального здоров’я. Наразі сімейні лікарі ще не готові повноцінно консультувати з питань планування сім’ї, якісно надавати послуги зі скринінгу раку шийки матки та інше. Немає чітко напрацьованого зв’язку між сімейними лікарями та жіночими консультаціями. Перерозподіл обов’язків і повноважень між жіночими консультаціями і сімейними лікарями є тривалим і болючим процесом, ціна якого — здоров’я жінок і долі людей, врешті-решт.

    Особливо це помітно у великих містах. Наприклад, у Києві 37 державних жіночих консультацій та близько 100 приватних медичних центрів, які мають гінекологічні відділення і кабінети, і їх буде ще більше. По суті, наразі відбувається міждисциплінарний конфлікт. Нині відсутнє чітке бачення того, як перенести досвід спеціалізованої допомоги на первинну ланку. А це потребує серйозної роботи і чіткого розмежування повноважень, особливо у великих містах.

    − Галино Павлівно, Благодійний фонд «Здоров’я жінки і планування сім’ї», який Ви очолюєте, здійснював оцінку результативності Державної програми. Чого вдалося досягти?

    − В рамках проекту «Репродуктивне здоров’я в Україні» остання Програма, на відміну від попередніх, була ретельно проаналізована, включаючи національний і регіональні компоненти, з використанням інструментів оцінки ВООЗ. Не проводився лише детальний фінансовий аудит. Безумовно, завдяки діяльності Програми в Україні було досягнуто багато позитивних змін. Зокрема, вдалося знизити показники материнської і малюкової смертності, у структурі материнських втрат перестали домінувати кровотечі. Була впроваджена система сучасних перинатальних технологій, налагоджена система забезпечення контрацептивами за державний кошт жінок із хронічними захворюваннями, створено мережу «Клінік, дружніх до молоді». За час дії Програми вдалося значно знизити кількість абортів, поліпшити матеріально-технічне забезпечення низки акушерських стаціонарів.

    Залучена міжнародна технічна допомога сприяла впровадженню сучасних медичних технологій, інформаційно-просвітницької діяльності серед населення, підвищенню кваліфікації медичних працівників, створенню учбових програм, симуляційних центрів та розвитку дистанційного навчання. Завжди економічно вигідніше привезти до України експертів, які здатні охопити велику кількість людей, підготувати національних тренерів та консультантів. Саме це й відбувалося протягом дії Програми, що дозволило створити цілу тренерську мережу. В Україні існує одна велика проблема: якщо особа не є співробітником кафедри, то вона не може навчати інших. Міжнародна ж допомога базується найчастіше на інформації та навчанні, підготовці людей, які мають навички викладання і працюють у сфері охорони здоров’я. Тому й виходить, що проекти закінчуються, а тренери, як правило, лишаються незатребуваними.

    − Чи все заплановане виконано? Які проблеми вдалося виявити в ході аналізу ефективності Програми?

    − До 2013 року вдалося досгяти запланованих у Програмі показників рівня материнської та дитячої смертності. Натомість аналіз виявив низку проблем, що перешкоджали досягненню інших показників Програми. Зокрема, фактичний обсяг фінансування Програми був значно меншим від запланованого і майже не покривав профілактичний інформаційно-просвітницький напрям. На момент розробки заходи Програми були орієнтовані на наявну систему закладів, що надають спеціалізовану допомогу зі збереження репродуктивного здоров’я. З початком реформи і переорієнтацією на посилення первинного рівня надання медико-санітарної допомоги, як я вже казала, Програма не передбачала заходів з інтеграції послуг планування сім’ї на первинний рівень. Окрім того, координаційна рада як один з механізмів управління Програмою не виконувала свої функції в повному обсязі через низку причин, зокрема через часті зміни у керівництві профільних міністерств, брак лідерства серед членів ради, труднощі з технічним забезпеченням тощо.

    Необхідно зазначити, що жодна з Програм не враховувала інтереси «вразливих» верств населення, а це — інваліди, люди з ментальними проблемами, ВІЛ-інфіковані. Нині окремою ланкою, що належить до «вразливих» верств населення, є мешканці територій, прилеглих до лінії зіткнення на Сході. Була продемонстрована абсолютна неготовність відповідати на ті виклики, що виникли через воєнний конфлікт, пов’язані з колосальним переміщенням людей, життям у «сірих» зонах — там, де нема доступу до медичних послуг, життя людей у ситуації сексуального насилля, небажаної вагітності, небажаних зв’язків, життя молоді майже без доступу до інформації... Окрему стратегію необхідно розробити щодо молоді, бо створення мережі «клінік, дружніх до молоді» — це лише початок шляху. Санітарно-просвітницька робота серед населення — величезний незадіяний пласт. Нині в Україні панують надзвичайно негативні демографічні тенденції! Тому якість життя кожної людини має бути державним пріоритетом!

    − Чи враховано ці питання у проекті нової Державної програми?

    − Сьогодні підготовлена концепція Національної програми, що чітко базується на програмі ВООЗ, прийнятій у вересні 2016 року, що має назву «План дій щодо сексуального і репродуктивного здоров’я». І ніхто не має залишитися поза її увагою.

    В сучасних умовах Україні як повітря необхідна нова стратегія. І, як не прикро, враховуючи всю складність економічної, воєнної ситуації, пріоритетом сьогодні для нас аж ніяк не є прорив. Нині нам
    треба втриматися хоча б на рівнях показників, досягнутих за останні 25 років. Утім, повинен бути маяк, до якого ми прямуємо, треба не просто декларувати цінності, а перетворювати їх на реальність. Людина має діяти не заради системи, а заради самої себе. Тому, в першу чергу, треба звертати увагу на права людини, в тому числі й репродуктивні. Тож концепцію нової Програми створювали українські експерти. Ми надавали технічну допомогу для забезпечення їхньої роботи, підготовки матеріалів, аналітики тощо.

    Існує поняття адвокації — моменту представлення інтересів та переконання. За нами стоять українські жінки репродуктивного віку, які чекають на серйозні зміни у сфері збереження репродуктивного здоров’я та права на доступність гарантованої якісної медичної допомоги. Має сформуватися критична маса людей, яка чітко усвідомлює ризики і бачить, що чекає на державу хоча б через 10 років. Ми ж амбіційно говоримо про Цілі Тисячоліття, але мислимо категоріями 10 років, не більше. Ми сподіваємося на довге та квітуче життя держави Україна, але демографи нас попереджали, що дива не буде, бо зараз в репродуктивний вік вступають ті, хто народився в 90-х роках, а таких дуже мало. І зараз демографи говорять, що годі мріяти про п’ятьох дітей у кожній сім’ї. Варто думати про те, як одного-двох виростити освіченими, здоровими та щасливими. Це називається людським капіталом — він є основним з точки зору демографії, адже на це спирається економіка, освіта, інновації тощо. Якщо держава не турбуватиметься про здоров’я жінки, здоров’я дітей та можливість їх виростити, ми не матимемо майбутнього.

    − Галино Павлівно, чи поділяєте Ви оптимізм щодо прийняття нової Програми?

    − Насправді я вірю, що в Україні є багато вмотивованих людей, які мислять тверезо. Тому я переконана, що Програму буде прийнято. Це єдиний правильний вибір — іншого немає.

    Розмовляла Л.В. Мартиненко

     
    Підписатися на новини і статті

    Цитати «Жіночого лікаря»
    Тонке акушерське чуття - результат сплаву знань, досвіду і професійної самопожертви
    -В.В. Камінський
    У клініці екстрагенітальної патології вагітних медицина може ставати справжнім лікарським мистецтвом
    -В.І. Медведь
    Позитивних результатів у профілактиці раку молочної залози можна досягти лише об’єднанням зусиль усіх зацікавлених сторін — держави, лікарів і громадян
    -І.І. Смоланка
    Какому из перечисленных источников Вы доверяете больше всего относительно информации о фармацевтических препаратах?